Появились на свет Божий разные человечки … Один в теплой, радостной семье … Первое, что ему запомнилось, мамочка, папочка, любовь, нежность, ласка, солнышко, птички, вкусняшки, и он – самый-самый! …
Второго после рождения сразу бросили в роддоме, лишним оказался … Первое, что запомнилось, приют, вечный холод, кушать всегда хочется, злость, борьба за лишний кусочек хлеба и желание хоть раз попробовать конфету, говорили старшие, что они такие вкусные …
Третий, вроде и семья нормальная, так папка так пил, что запомнилось – ругань, злость, страх, крики и дикое желание спрятаться …
Четвертый, родился у мамы и никогда не знал папы … вроде все хорошо, но запомнилось, что мама всегда плачет, жалость, страх, какое-то одиночество и вечное горе …
И так, много разных человечков появилось … И очень разное запомнилось сначала … И все записалось куда-то человечкам, что потом и вспоминать не хотелось, но вспоминалось и рисовалось …
И смотрели человечки на разные картинки Жизни и у всех рождались разные смыслы, ибо все имели разные чувства и сравнения разных мыслей …
И даже когда пытались на все посмотреть на все со стороны, чтобы понять смысл, никак не могли понять друг друга, ибо не научены были самому главному с рождения – ЛЮБИТЬ ДРУГ ДРУГА!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.