Этот лес, как и встарь, не затронут бедой и наполнен покоем,
Загрустил, распростёрши покров золотой над журчащей рекою.
Этот лес не готов к наступившей зиме, не готов к перемене...
Серебром в изумрудной точеной листве — первый снег в Лориэне.
Те, что жили здесь много столетий назад, не избегнули горя,
И с тоской, затаенной в лучистых глазах, отправлялись за море.
В эти странствия их уводила Звезда, не толкуй об измене...
То, что было, уже не вернешь никогда... Нынче снег в Лориэне
Наши судьбы созвучны с Эльфийской Судьбой. Тень эльфийской печали
Проникает к нам в душу вечерней порой из заоблачной дали.
Это — долгая повесть о дивных краях, о Бессмертных и тлене…
Это светлая грусть о былых временах… Это — снег в Лориэне…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
