Якось на моєму подвір'ї калина за ніч розцвіла.
Зоря Віфлеємська в сузір'ї над світом на небо зійшла.
У сяйві вечірньому гори, у росах весняних земля.
Всі ріки стікаються в море, а сльози кохання - в серця.
З тобою всю долю пройдемо. На двох в нас і добре, і зле.
У вічність любов понесемо, як час цього світу мине.
І доля до нас посміхнеться і віра засяє в серцях.
Недобре, погане минеться, на двох ми поділимо шлях.
У квітах Карпатські долини, у сяйві вечірня зоря.
Як біле суцвіття калини любов в наших душах зросла.
Любов до життя, до Ісуса, що наші серця зігріва.
До нього щоденно горнуся, Він Доля моя і твоя.
Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Поговорим о сокровенном (Беседа третья). - Сергей Сгибнев «Иаков полюбил Рахиль и сказал: я буду служить тебе семь лет за Рахиль, младшую дочь твою». Сказал ли Иаков, что «ему сложно терпеть»? Или, может быть, ему было легче? Но, внимание! — «Иаков полюбил Рахиль»! Вот почему он готов был терпеть СЕМЬ лет, — «Иаков ПОЛЮБИЛ …»! И он терпел!!
А вы, сегодняшние Иаковы и Рахили? Готовы ли вы терпеть во имя любви?
Во имя любви к своей избраннице, во имя любви к Христу?!
