Когда мы были детьми, мы играли с куклами и мягкими игрушками, читали сказки и смотрели мультфильмы. Весь мир казался большим и неизвестным, нам хотелось делать столько много разного! Детский смех и улыбка звенели в воздухе. А потом мы начали подрастать. и песочница во дворе сменилась новыми открытиями, порою очень неприятными, о мире. Мама с папой превратились в чужих, непонятных и угрюмых людей, мир, казавшийся простым и добрым, стал сложным и злым. Насмешки одноклассников сжимали сердце, заставляли плакать и чувствовать боль.Боль, такую сильную, такую беспомощную, разъедающую тебя как щелочь и сжигающую как кислота. Боль породила Ярость. Ярость на школу, родителей, людей, таких злых и безнадежных, на все.Ярость все копилась в тебе, мешая дышать, а ты не выпускал ее, слушал песни рокеров, поющих прямо как про тебя, и страдал. Твои страх и боль родили ненависть. Жжег ли ты себя табачными окурками или резал кожу холодным лезвием- ненависть становилась сильней. Наркотики хоть и позволяли побывать в другом мире, но после их приема ты все яснее видел безнадежность жизни. Ты чувствовал себя рабом системы, кирпичом в стене как в песне Pink Floyd, батарейкой.Ненависть к тем, кто смирился с этим, мешала жить. Вскоре ты совсем превратился в один большой ком ненависти. И не заметил, как стал таким же, как и те, кого ты презирал...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Ярость порождает не боль. Ярость порождает эгоизм и самолюбие.
Сказки про несчастных и не понятых уже порядком надоели и не несут практической пользы никому, разве что группе поддержки.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
